"Свобода: "Філантропія смертоносного диму, або КСВ-технології
Тютюнові бізнесмени вчать медіа бути справжнім бізнесом і пам’ятати про «корпоративну соціальну відповідальність».
З моменту ратифікації Рамкової Конвенції ВООЗ з контролю над тютюном (2006 р.) уряд України зробив кілька важливих кроків у напрямку подолання тютюнової епідемії. Насамперед, це липневе підвищення акцизів на тютюнові вироби та обмеження їх реклами на зовнішніх носіях із січня 2009-го. У найближчих планах – повна заборона реклами (включаючи спонсорство, промо-акції, маркетинг) – усе, як того вимагає Рамкова Конвенція. Тютюновий бізнес змушений пристосовуватися до нових правил гри і маскувати маркетинг під виглядом різноманітних соціальних програм. Тютюнові корпорації беруть на своє озброєння ідею КСВ – корпоративної соціальної відповідальності бізнесу, підпасовуючи її під захист своїх інтересів.

Не секрет, що виробники тютюнового продукту потребують постійних послуг медіа, щоби рекламувати свій небезпечний для життя товар. Враховуючи відчайдушний спротив борців за звільнення життєвого простору (у тому числі й медійного) від тютюнового диму, бізнес вдається до найвишуканіших форм впливу на соціум. Так, останнім часом в Україні поширилися семінари-тренінги з КСВ із залученням журналістів та громадських організацій. Нещодавно автору цієї статті особисто довелося взяти участь в одному з таких семінарів, а саме у Міжнародному семінарі-практикумі для журналістів Чернігівської та Київської областей «ЗМІ та корпоративна соціальна відповідальність». Семінар відбувся 10 вересня у Чернігові, під час якого журналістами безкоштовно надали майстер-клас із КСВ.

Кохайтеся, журналісти, та не з бізнюками…
Вислів «корпоративна соціальна відповідальність» все частіше входить у наш ужиток. Дати єдине точне визначення цьому словосполученню непросто. За Вікіпедією, «корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) – це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, за тих, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають. Соціальна відповідальність – це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності».

Говорячи простою мовою, йдеться про те, як вдовольнити людей (споживачів), отримати гроші, та ще й при цьому зберегти (не дуже зруйнувати) природу. А найголовніше – поліпшити свій імідж. КСВ навчає представників бізнесу мистецтву балансування між цими трьома китами. Пізнавати нове й контактувати з людьми – це для журналіста святе. Однак соус, під яким подають цю поки що нову в Україні страву (мається на увазі КСВ), був із добрячим присмаком тютюну та ще й пива. Ні, йдеться не про фуршет, без якого також не обійшлося.

Майстер-клас відбувся за сприяння «Бритіш Американ Тобакко» та приватної неприбуткової (цікаве поєднання епітетів!) організації «Фонд Східна Європа» (засновником якої є фонд «Євразія») у партнерстві із українським діловим журналом «Эксперт Украина». Семінар був організований Чернігівською обласною держадміністрацією, яка зацікавлена в надходженні інвестицій від тютюнової компанії. Як повідомив заступник голови Чернігівської ОДА Володимир Приходько, «загальні інвестиції в Чернігівській області та Прилуках перевищують 110 млн доларів США». З вуст посадовця прозвучали обіцянки, що «Чернігівська область докладе зусиль, щоби весь бізнес був соціально відповідальним». Однак фактично в обмін на іноземні інвестиції влада Чернігівщини піддає ризикам здоров’я українців.

Але чи дійсно хоча б окремо взята Чернігівська область отримала користь від цієї переконливої на перший погляд цифри у 110 млн доларів? За інформацією Костянтина Красовського, співробітника програми з контролю над тютюном Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, «це лукаві, нереальні цифри. 1993 року корпорація “Бритіш Американ Тобакко” отримала 65% акцій (контрольний пакет) Прилуцької фабрики в обмін на обіцянки вкладання інвестицій. Під інвестиціями розумілося завезення на Прилуцьку фабрику старого обладнання “Бритіш Американ Тобакко”. Далі гроші вкладалися в підготовку фахівців українського походження в Канаді, в рекламу продукції “Бритіш Американ Тобакко Україна”. Прикметно, що тепер на Прилуцькій фабриці майже не використовується український тютюн, фільтри та інші компоненти сигарет також закуповуються за кордоном. Фактично це українські курці інвестують власні гроші та здоров’я в економіку інших країн. Тож українська громада від таких псевдоінвестицій не виграла, а навпаки, постраждала, оскільки йдеться про агресивне нав’язування українцям шкідливої продукції».

Тренерами журналістів виступали менеджери від алкогольного й тютюнового бізнесу, а також експерти з КСВ від громадських організацій. Все робилося для того, щоби присутні на семінарі журналісти відчули себе бізнесменами-початківцями, яких старший брат повчає, як бути більш успішними. «Медіа – це бізнес» – було гаслом цього семінару. «Якщо ЗМІ висвітлюватимуть тільки негативні факти, не розповідаючи про важливі ініціативи компаній для суспільства, компанії будуть неохоче інвестувати у КСВ», – така сентенція Енді Вілсона, Президента «Фонду Східна Європа», яка й дійсно змушує журналістів задуматися про свою Корпоративну Соціальну Відповідальність.

За такою логікою, якщо журналісти не співатимуть дифірамби корпораціям, то вони не бачитимуть сенсу в інвестуваннях програм КСВ, а це і доброчинність, і екологічні кроки. Звісно, власники тютюнових компаній та їхні посібники хотіли б, щоби журналісти висвітлювали вибірково лише про їхню корисну для суспільства природоохоронну та доброчинну діяльність. Представники тютюнової компанії в Чернігові розповідали про свою опіку над Ічнянським національним природним парком, про запобігання курінню серед неповнолітніх. Виробники пива ділилися досвідом очищення міської території від сміття, розповідали про просвітницькі програми на підтримку талановитих студентів, заходами з посилення контролю за продажем алкоголю неповнолітнім.

На доказ такої правильної громадської позиції демонструвався соціальний ролик, спрямований проти вживання алкоголю, який начебто минулого року якийсь невизначений час крутився на якихось каналах. Чи може бути часточка цієї соціальної реклами щитом від реклами цигарок та пива, яка агресивним потоком суне у вуха й очі потенційному (а серед них – діти й підлітки) споживачеві?

А в цей час на рівні дитячих очей в супермаркетах та відкрито у кожному кіоску маячить реклама цигарок та пива. Тож не диво, що свою марку тої чи іншої отрути дітлахи вибирають уже в 12 – 13-річному віці. Результат: з-поміж київських дітей віком від 10 до 16 років впустилися у паління 37%. Більшість із них почали палити, не досягнувши 13 років. 20% столичних дітей щодня вживають алкоголь. 65% неповнолітніх курців засвідчили, що не мають жодних проблем із придбанням сигарет.

Однак у Соціальному звіті «Бритіш Американ Тобакко» (усе, як і має бути згідно з КСВ) розписано різноманітні заходи по запобіганню курінню серед неповнолітніх, наче вони можуть вберегти молодь від спокуси. Але галочку у графі «Корпоративна Соціальна Відповідальність бізнесу» поставлену. Така «філантропія», на думку підприємців, збалансовує інші реалії їхнього бізнесу, про які вони не люблять говорити.

Але якщо вже журналіст намагається бути об’єктивним, то має висвітлювати і їх. Наприклад, щодо сутності тютюнової продукції, про яку ви не прочитаєте на пачці сигарет, навіть дрібним шрифтом: тютюновий дим містить більше 4000 компонентів, багато з яких є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними і канцерогенними. Найбільш небезпечною з хімічних речовин у сигаретах є смола, що викликає параліч очисного процесу в легенях і рак. Вона знижує ефективність імунної системи. Оксид вуглецю – безбарвний газ, що присутній у високих концентраціях у сигаретному димі; його підвищений рівень у крові курця зменшує спроможність крові переносити кисень. Монооксид вуглецю також ушкоджує стінки артерій і збільшує ризик звуження коронарних судин, що призводить до серцевих нападів. І це лише окремі характеристики тютюнової продукції. Однак про це на семінарі говорити було б цілковитим моветоном.

Зрозуміло, що газетні площі, на яких у хорошому світлі зображено приклади філантропії тютюнових королів, коштують дорожче, ніж ті, що дають читачеві тверезу оцінку таких неестетичних реалій. Але йдеться вже про редакційну політику та моральність журналістів.

Подвійна мораль – це модно і зручно
Знаменно, що у соціальному звіті «Бритіш Американ Тобакко» за 2006 – 2007 роки (117 сторінок глянцевої продукції) майже на кожній сторінці можна почитати запевнення на кшталт: «Наше завдання – не пропагувати куріння, а просувати марки серед дорослих курців». Виникає питання: а хіба не дорослі курці вимирають мільйонами від канцерогенних забавок із тютюном? Мабуть, поки що «недорослі» курці мають затуляти вуха й очі в момент агресивного рекламування продукту цієї кампанії і чекати свого 18-го дня народження, щоби тоді вже цілком легально припасти вустами до жаданого тютюнового диму, як це робить армія жертв реклами.

«Ми також розуміємо, що продукт, який виробляє наша компанія, може спричинити серйозні захворювання», – довірливо повідомляє своїм потенційним жертвам «Бритіш Американ Тобакко». І щоби завоювати ще більше симпатиків, звітує про те, що «долучається до розв’язання проблеми куріння серед неповнолітніх, підтримуючи виховну роботу, яку проводять органи влади, освітні заклади та недержавні організації». Йдеться, зокрема, про Освітню програму серед дітей і підлітків зі здорового способу життя, запроваджену через систему освіти 2000 року. «Бритіш Американ Тобакко» охоче звітує про свою підтримку цієї програми. З огляду на соціальний звіт корпорація «орієнтується на найкращі зразки міжнародної практики у сфері охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, енергозбереження та природоохоронних заходів».

У соціальних звітах тютюнових корпорацій мало не на кожній сторінці граються словами «екологія», «здоровий спосіб життя», «екологічні кроки», «профілактика тютюнопаління», «філантропія»… Може навіть виникнути враження, що «Бритіш Американ Тобакко» – це не один із найбільших виробників шкідливої продукції, а таких собі три товстуни-філантропа, що турбуються про ваше здоров’я та збереження природи.

Ігри у КСВ пояснюються тим, що тютюнова галузь втрачає своїх споживачів. За даними Коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну», щороку 200 тисяч українців припиняють вживати сигарети завдяки власному вибору, а ще 300 тисяч – через те, що вони вмирають. Щоби підтримувати рівень власного бізнесу, тютюновим компаніям потрібно щороку залучати до куріння 500 тисяч нових курців, єдиним ресурсом для цього є діти і молодь.

І якщо вже дійсно говорити сьогодні про корпоративну соціальну відповідальність, то варто звернутися до такого солідного джерела, як доповідь під назвою «Роль ЗМІ у просуванні й скороченні вживання тютюну». Це солідна наукова праця Американського інституту раку, що складається з 684 сторінок, ґрунтується на аналізі більш ніж 1 000 розслідувань, здійснених по всьому світу, в сфері маркетингу, психології, статистики, охорони здоров’я тощо. Ключові результати доповіді стверджують, що маркетинг тютюну призводить до підвищення рівня його споживання. Наукові дані, що містяться у доповіді, вказують на те, що навіть нетривала реклама тютюну може вплинути на дітей, маніпулюючи їхніми психологічними потребами у популярності серед своїх однолітків. Йдеться і про вплив на молодь з боку кінематографа, герої якого курять. Щодо так званих кампаній із попередження паління серед молоді, спонсорованих тютюновими кампаніями, вони у більшості випадків є неефективними, а то й призводять до протилежного ефекту.

Найефективнішим засобом у боротьбі з тютюнопалінням є всебічна заборона реклами й просування тютюну на ринок. Тютюнова промисловість працює також і над блокуванням інформаційних кампаній, націлених на боротьбу зі вживанням тютюнових виробів.

Реклама, спонсорство, промоушн підвищують споживання тютюнових виробів, оскільки:

*
залучають нових молодих споживачів тютюну;
*
знижують готовність курців кинути палити;
*
підвищують кількість споживання тютюну серед курців;
*
заохочують колишніх курців знову почати палити.

Якщо маркетингові програми сприяють збільшенню кількості курців, то програми КСВ спрямовані на лобіювання своїх інтересів, створення лояльного ставлення до продукту, який вбиває, і до бізнесу, який приносить надприбутки на смертях українців.

Механізми впливу на свідомість та підсвідомість потенційних жертв тютюнопаління та подвійні стандарти, якими оперують менеджери цієї галузі, мимохіть викликають паралельні асоціації: може, й наркобізнес варто зробити легальним, тоді б потекли до державного бюджету та на різноманітні благочинні програми (згідно з принципами КСВ) ріки грошей, змінюючи брудно-чорний колір на чистенький зелений. А оскільки сьогодні йдеться про легалізацію проституції та работоргівлі, то можна б на отримані з цих різновидів бізнесу кошти порятувати природу від цілковитого плюндрування, а молоде покоління – від кричущої бездуховності.

© sektor-3.org - Третій сектор - Громадський сектор