На головну

АВТОРСЬКА КОЛОНКА


З такого Берії сміявся б навіть начрайміліції
Давно це діялось, десь наприкінці минулого тисячоліття. Хоча нічого такого особливого й не діялось, просто бесіда була в кабінеті начальника коломийських внутрішніх органів, з якими в мене була взаємовигідна і, можна сказати з натяжкою, творча співпраця. Властиво, не бесіда, а промова на високих тонах одностороннього характеру. Тобто начальник люто кричав, не даючи мені й слова мовити на власний захист:
- Ви український націоналіст! До мене давно доходили чутки про це! Вважайте, що співпраці між нами більше нема, ви нам такі не потрібні!
Дата 2008-09-24 09:34:54 Переглядів 3493

АВТОРСЬКА КОЛОНКА

Зіпсуті голови
Мій добрий знайомий, різко вибившись два роки тому з наїждженої житейської колії, взявся за незвичне для себе заняття, писати мемуари. Кілька днів тому я прочитав рукопис і хотів би донести до широкого загалу бодай два епізоди з тих, що вразили мене найсильніше.

Отже, епізод перший. Розпочинаючи свій життєпис, як належиться, з босоногого дитинства, автор (1945 р.н.) описує найпопулярніші тогочасні ігри, серед яких чи не на першому місці стояла хлопчача гра у війну. Діти, за його словами, ділилися на “наших” і “німців” і татакали в лісі з дерев’яних автоматів. “Наші”, як легко можна зрозуміти з тексту, - це радянські, або, за прийнятим у його селі визначенням, руські. І не було б тут нічого неприродного, якби село не розташовувалось у передгір’ї Карпат. І якби не жило ще зовсім свіжою новиною про геройську смерть у бункері групи українських повстанців, серед яких був і станичний “Володимир”. . Рідний дядько автора мемуарів, до речі.
Дата 2008-09-23 03:03:48 Переглядів 3729

АВТОРСЬКА КОЛОНКА