На головну

ВЛАДА ПРОТИ НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРКІВ – ЩО ДАЛІ?

Історія нас вчить тому, що вона нас не вчить нічому – зашурована до дірок догматична істина… І, хоч, як не прикро, але то є правдою. Не буду вдаватися у політику, а лише нагадаю історію. Коли у 1872 році у Вайомінзі, США було створено Єловстонський національний парк, то для його охорони президент Улис Ґрант ввів війська. Місцеве населення та дрібні діячі комерції вкрай негативно сприйняли створення першого у світі нацпарку – у його ґейзерах та гідротермах вони влаштовували громадські пральні та лазні. Нажаль, Україна не США (дуже шкода – авт.), а українська влада не така далекоглядна, як американська…


Недалекоглядність української влади є тією вадою, що не дозволяє Україні стати повноцінною, у європейському розумінні, державою, некажучи вже про США. Чергове шедевральне невігластво владного чиновництва, яке некомпетентне у питаннях заповідної справи та й науки загалом, з’явилось у Миколаївській області. Постійна комісія Миколаївської обласної ради з питань екології, охорони навколишнього середовища, природокористування і ресурсозбереження винесла на засідання обласної ради постанову про звернення до нинішнього президента України скасувати укази його попередника про створення зразу двох національних природних парків: “Бузький Ґард” та “Білобережжя Святослава”!Обидва з цих парків були створені у 2009 році указами президента України від 30 квітня 2009 року № 279/2009 “Про створення національного природного парку “Бузький Ґард” і від 16 грудня 2009 року № 1056/2009 “Про створення національного природного парку “Білобережжя Святослава”. Вони створені на основі ландшафтних парків, що тут існували раніше.

Комісія Миколаївської облради вмотивовує своє рішення “турботою” про конституційні права і свободи громадян, від імені яких зверненулась низка сільських рад реґіону. Однак, влада забуває, що конституційною нормою є також право громадян на чисте довкілля, а національні парки є механізмом реалізації цих положень Конституції України…

Депутати облради, у своїх безмежних “любові та турботі” про громадян, ухопились за “притягнені за вуха” формулювання, що при проектуванні національних парків не враховувалося думка місцевих громад, які проживають на території новостворених парків, не було проведено широкого обговорення щодо подальшої долі земель парків і соціальних наслідків для області, обласна рада не отримала необхідну документацію і належне наукове обґрунтування створення парків з висновками науково-дослідних установ.

У рішенні комісії Миколаївської облради чітко простежується радше політична мотивація, а ніж соціально-економічна. Цілком ймовірно, що комісія може лобіювати чиїсь комерційні інтереси, наприклад, будова чиновницьких дач на узбережжі Бугу чи Чорного моря, “прихватизація” місцевими деребанщиками земельки на “бурячки” тощо. Поділять пляжі та кряжі побудують причали із яхтами, позагороджують двометровими парканами і народу буде зась! Нагадаю, Закон України “Про природно-заповідний фонд” (ПЗФ – авт.) визначає, що землі ПЗФ належать народу України, а значить чиновники обкрадають не державу, а нас з Вами!

Наступ місцевих та деяких центральних орґанів влади на ПЗФ в Україні набрав систематичного характеру. Гонінню піддалась ціла низка національних парків та заповідників, у їх числі НПП “Гуцульщина” (саботування місцевої влади процесу становлення), НПП “Нижньодністровський” (протиправна забудова території), НПП “Галицький” (маловідома історія зі спробою загарбати землі під кар’єр – усе завершилось успішно для нацпарку), ПЗ “Ґорґани” (спроби власників курорту “Буковель” прокласти автотрасу через територію), а тепер додалися ще й НПП “Бузький Ґард” та НПП “Білобережжя Святослава”. Скільки ще? Що далі?

Україна взяла на себе міжнародні зобов’язання у сфері збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, розвитку екомережі за цілою низкою природоохоронних конвенцій. Прагнення нашої держави стати повноцінним членом Європейського Союзу також вимагає підвищення не тільки соціальних та економічних, але й екологічних стандартів. Згідно вимог Європейського Союзу відсоток територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) має складати не менше 10-12% території країни. На сьогоднішній день відсоток територій в Україні, які мають природно-заповідний статус, не перевищує 5 %. Відповідно до Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, вже у 2005 році площа ПЗФ мала становити 7%, однак цієї мети ще варто досягти…
Дата 2010-04-09 09:52:53 Переглядів 3715



Коментувати

Залогіньтесь будь-ласка!