На головну

УКРАЇНА ЄДИНА. ДОБРОБУТ ДЛЯ ВСІХ, РОЗВИТОК ДЛЯ ВСІХ

Не важко помітити, що в країнах, які у нас асоціюються з високими стандартами життя і високими стандартами демократії, різниця в доходах між багатими і бідними суттєво відрізняється від тої, яка є в Гондурасі. Справжня демократія – це форма правління домінуючого середнього класу. Саме домінування середнього класу забезпечує високі стандарти життя і високі стандарти демократії. Відстоювання ідеї справедливого розподілу доходів не має нічого спільного з ідеалами комунізму. В „комуністичному” Китаї співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших є на рівні 7/1, а в „капіталістичній” Японії – 4/1.
Слід відзначити, що на початку XX-го століття в Європі цей показник коливався в межах 18 до 1-го … 20 до 1-го. Після більшовицького перевороту 1917 року, на Заході зрозуміли яку загрозу для суспільства становить така велика різниця в доходах громадян, і ситуація почала змінюватись. Вирішувати проблему справедливого співвідношення доходів на протязі цілого століття, для України - неприйнятно.
Провідні західні фахівці вважають, що співвідношення 10 до 1-го є критичним. В разі його перевищення, країна уже не може повноцінно розвиватися, бо розвиток країни – це розвиток її громадян. Для того аби людина розвивалась, в неї необхідно інвестувати гроші. Без інвестицій в людину немає розвитку ні окремої особистості, ні країни загалом. Для сприйняття розумної ідеї, зовсім не обов’язково робити культ з її автора. Слова Йосипа Сталіна про те, що кадри вирішують все, в Японії сприймають як аксіому. Для того, аби кадри могли вирішувати все, вони повинні володіти відповідним рівнем кваліфікації, що в свою чергу, без інвестицій в людину є неможливим. Стратегічний запас Японії – це її кадри.
У свій час Сполучені Штати жили з гаслом „що є вигідним для Форда, то є вигідним і для Америки”. А для Форда, треба віддати йому належне, було вигідно аби автомобілі, які виготовлялись на його заводах, були доступними за ціною для робітників, які ті автомобілі виготовляли. Таким чином, Форд, сам для себе, створював ринок збуту власної продукції. Без платоспроможного покупця, повноцінний внутрішній ринок є неможливим. Гроші, які бізнес сьогодні інвестує у платоспроможного покупця, завтра платоспроможним покупцем будуть проінвестовані в розвиток бізнесу. А тому співвідношення доходів, що не виходить за межі розумного, є вигідним не лише для бідний, але й для багатих, при умові, що багаті не планують в майбутньому втекти з країни разом зі своїми грошима.
В Україні не існує офіційної статистики про величину такого показника, як співвідношення доходів громадян. На думку оптимістично налаштованих експертів, цей показник становить 15/1. Песимісти говорять про співвідношення 40/1. Іншими словами, за рівнем співвідношення доходів, Україна коливається між Мексикою і Гондурасом. Чи не є реально існуюче співвідношення доходів головною причиною того, що, за роки незалежності, українців стало на 10% менше?
Питання НАТО, мовне питання, політичні симпатії – ділять Україну. Чи існує ідея, яка спроможна об’єднати Україну? Чи є в Україні політичні лідери спроможні об’єднати Україну?
За роки незалежності ще жодна політична сила не ставила на порядок денний питання співвідношення доходів, яке насправді є головним питанням політики. То чиє в Україні політична еліта спроможна взятися за вирішення головного питання?
Ідея соціальної справедливості і відповідальної влади – це саме та ідея яка може об’єднати Схід і Захід України. Політична сила, яка поставить на порядок денний питання співвідношення доходів і запропонує власне бачення шляхів вирішення даної проблеми залишить далеко по заду усіх своїх конкурентів.
Якими можуть бути шляхи вирішення проблеми співвідношення доходів громадян:
1. Перш за все необхідно змінити систему оплати праці представників влади. Влада повинна власною кишенею відповідати за рівень життя в країні. Критерії які необхідно брати до уваги – це величина середньої зарплати і коефіцієнт зайнятості населення. Президент країни, як найвища посадова особа, має отримувати 10 середніх зарплат помножених на коефіцієнт зайнятості населення. За таким самим принципом має здійснюватися оплата праці і Кабінету Міністрів, і Верховної Ради. Для обласної влади показники треба брати не загальнодержавні а обласні. Решта – аналогічно. Статистика повинна бути підконтрольна парламентській опозиції.
2. Багаті повинні платити вищі відсотки податків. Чи захочуть багаті платити більше – це питання риторичне. Закон повинен передбачати можливість не платити підвищених відсотків при умові, що ці гроші будуть проінвестовані в розвиток економіки. Тобто система оподаткування повинна обмежувати не рівень доходів, а рівень особистого споживання. Гроші, залишаючись власністю багатих, повинні служити інтересам всього суспільства. А розпорядниками коштів залишатимуться їх власники.
3. Доречним видається, прийняття закону про співвідношення доходів працедавців і найманих працівників. Це співвідношення повинно залежати від кількості найманих працівників. Чим більшу кількість людей працедавець забезпечує роботою, тим в більшу кількість разів його особистий рівень споживання може перевищувати величину середньої заробітної плати його найманих працівників.
Вибори 2007-го року повинні пройти під гаслом яке могло би стати національною ідеєю для України:
„Україна Єдина. Добробут для всіх, розвиток для всіх.”
Це гасло могло би бути і гаслом виборчої кампанії політичної сили – переможниці і не лише на парламентських виборах 2007-го року, але і на президентських виборах 2009р.
Дата 2009-01-09 20:53:50 Переглядів 4495

Загальноукраїнські новини

Коментувати

Залогіньтесь будь-ласка!